У Сахновщині відбувся форум творчості "КОРОВАЙ + ВИШИВКА + ПІСНЯ = САХНОВЩИНА"

Олег Яриніч

Сахновщинська громада Харківської області багата на матеріальну і нематеріальну культурну спадщину, яка ідентифікує її серед інших громад Харківщини та України як ареал із активними соціокультурними процесами. Завдяки носіям і носійкам нематеріальної культурної спадщини, майстрам і майстриням декоративно-ужиткового мистецтва, краєзнавцям, працівникам культури, зацікавленим організаціям, закладам та іншим небайдужим особистостям, що вболівають за розвиток культури на Сахновщині, за культурне самовизначення цих територій, вдалося дослідити, зберегти, почасти відродити культурні практики, історично притаманні цій місцевості. Їхнім рушієм є ентуазіазм, віра у ті добрі справи, які вони роблять на благо громади. Проте це лише крупинка досліджених, зафіксованих, опублікованих матеріалів традиційної народної культури Сахновщинського краю у порівнянні з тим, що навіки втрачено, розпорошено, загублено, штучно викреслено і, водночас, тим, що ще можливо віднайти, вдихнути у нього друге життя, ревіталізувати. Це неможливо без залучення мешканців громади до справи збереження культурних надбань та посилення впливу культурної спадщини на розвиток громади. 

Анонс заходу. Колаж Олега Яриніча

Одним із найбільш легких форматів зацікавлення авдиторії цими питаннями, на нашу думку, є проведення просвітницьких заходів із теоретичною і практичною складовою. Приміром, форум творчості "Коровай + вишивка + пісня = Сахновщина", що відбувся 16 лютого 2024 року у селищі Сахновщина Харківської області. Така назва заходу цілком доречна, бо умовно трьома китами сахновщинської культурної спадщини є саме коровай (знання і досвід його приготування), вишивка (вишивальні традиції, техніки, кольористика) і фольклор (народнопісенна творчість, локальні особливості виконання). І навіть обрядово це все між собою тісно пов'язано: процес випікання короваю супроводжувався живим виконанням весільних пісень, так званих коровайних, вишиті рушники були активно задіяні на різних етапах весільної обрядовості, а сам коровай був головним обрядовим весільним хлібом. І хоча в наш час смислові акценти цих обрядових дій змістилися, упростилися, частково набули іншого значення, а місцями зникли, ми все ж намагаємося зберегти ті прояви народної культури у нашій громаді, з якими маємо справу сьогодні. 

Ведучі форуму Віталія ДУДКА (ліворуч) та Юлія СТОКАЛЮК (праворуч).
Фото Ілони Тараніченко 

Форум творчості об'єднав носійок елемента нематеріальної культурної спадщини України "Знання і практики приготування сахновщинського короваю", майстринь декоративно-ужиткового мистецтва, а саме вишивки, фольклорних і хореографічних виконавців, працівників культури, фотографів, краєзнавців, представників громадськості та органів місцевого самоврядування. Тематично захід розділено на три блоки:

1. Вишивальні традиції Сахновщинського краю: минуле і сучасне

2. Елемент нематеріальної культурної спадщини України "Знання і практики приготування сахновщинського короваю": від ХХ століття до сьогодення 

3. Народнопісенна творчість Сахновщинської громади

Перший блок форуму відкрила директорка Комунального закладу "Сахновщинський краєзнавчий музей" Ніна ПРЯДКО. Її доповідь-презентація була сконцентрована здебільшого на питаннях ролі місцевих вишивальниць у культурному житті громади минулих років та сучасності. Зокрема, йшла мова про вишивальниць Ольгу ДОВБНЮ, Людмилу РОДЕНКОВУ, Вікторію СИТНИК, Римму УСТИМЕНКО, Людмилу УДОВІЧЕНКО та інших майстринь. 

Ніна ПРЯДКО розповідає про сахновщинські вишивальні традиції.
Фото Ілони Тараніченко 

Спираючись на збережені зразки із музейної колекції, зафіксовану вишивку під час польових досліджень та на ті вишиті предмети, що знаходилися на тимчасовому музейному зберіганні, приміром, під час виставок ми можемо говорити про орнаментику, кольористику та особливості нашої вишивки. Для Сахновщинського краю у вишивці притаманні червоно-чорна, червона колірні гами з переважанням рослинних орнаментів, зустрічаються також геометричні та зооморфні елементи. Характерним мотивом у вишивці є дерево життя, а особливістю - оздоблення мережкою - зазначила Ніна ПРЯДКО.  

Слайд із презентації Ніни ПРЯДКО

Вишиті рушники Ольги ДОВБНІ, Людмили УДОВІЧЕНКО, Вікторії СИТНИК, Ганни ПРИХОДЬКО. Фото Ілони Тараніченко 

Слід врахувати, що внаслідок робочої міграції населення у радянські часи на території колишнього Сахновщинського району осіли вихідці із західних регіонів України - Львівщини, Закарпаття, Рівненщини, Івано-Франківщини, які зберегли вишивальні традиції своєї рідної землі та збагатили, урізноманітнили сахновщинську культуру. 

Марія КОТЕНКО, с. Бондарівка, уродженка с. Серники Рівненської області.
Фото Любові Ахтирської 

Однак родзинкою блоку про вишивальні сторінки минулого і сучасного Сахновщини стала подія, робота над якою тривала аж 9 місяців! У 2023 році, напередодні Всесвітнього дня вишиванки, в ініціативної групи "З культурою разом" виникла ідея створити презентаційний рушник Сахновщинської громади, на якому би гармонійно поєдналися впізнавані об'єкти історико-культурного надбання громади, символічні згадки про визначні постаті і, звісно ж, коровай на тлі традиційної орнаментики. Ініціативна група залучила експертів, щоб комплексно виконати роботу: розробити ескізи, віднайти фінансування та найголовніше - вишити презентаційний рушник довжиною 3 м, створення якого у вишивальниці Вікторії СИТНИК зайняло приблизно 4 місяці. 

Презентаційний рушник Сахновщинської громади авторства Вікторії СИТНИК. Колаж Олега Яриніча

На лівій половині рушника відтворено герб Сахновщинської громади, ковану інсталяцію у вигляді підкови з надписом "Сахновщина", елеватор, Всеукраїнську премію імені Михайла Чабанівського - письменника, уродженця с. Лигівка, що на Сахновщині. На правій половині рушника зображено коровай, Вознесенську церкву ХІХ ст. та придорожній колодязь у с. Великі Бучки, козацький хрест XVIII ст. поблизу с. Берестове, Юліана Шпола - письменника, драматурга, першого президента літературної організації ВАПЛІТЕ, уродженця с. Дар-Надежда, що на Сахновщині. Церква і хрест є пам'ятками історії місцевого значення. За свою кропітку роботу Вікторія СИТНИК стала стипендіатом щорічної приватної премії для діячів культури, що прославляють Сахновщинську громаду, засновницею якої є Віталія ДУДКА. А сам презентаційний рушник Сахновщинської громади стане експонатом Сахновщинського краєзнавчого музею. 

Вікторія СИТНИК та рушник її авторства. Фото Юлії Гордієнко 

Вихованці зразкової дитячої хореографічної студії "Експресія" (керівник - Людмила КОРІННА) демонструють публіці презентаційний рушник.
Фото Юлії Гордієнко 

Другий блок форуму відкрив краєзнавець, стипендіат Харківської обласної стипендії імені Гната Хоткевича з нематеріальної культурної спадщини, ініціатор включення елемента "Знання і практики приготування сахновщинського короваю" до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (далі - НКС) України Олег ЯРИНІЧ. 

Олег ЯРИНІЧ розповідає про становлення елемента НКС "Знання і практики приготування сахновщинського короваю". Фото Ілони Тараніченко 

За участі носійок елемента НКС Любові ТЕРЕЩЕНКО (с. Огіївка), Лесі ШИКІТКИ (с. Тавежня), Тетяни ПРОЦЕНКО та Анжели КОЛІСНІЧЕНКО (с. Новодмитрівка) відбулися презентація елемента НКС України "Знання і практики приготування сахновщинського короваю" від ХХ століття до сьогодення, обмін особистим досвідом між носійками та зацікавленою авдиторією. 

Слайд із презентації Олега ЯРИНІЧА. Колаж Олега Яриніча

Традиція випікати коровай на Сахновщині давня, однак поки що нам вдалося прослідкувати її слід від середини ХХ століття. Сахновщина - хліборобський край, культура споживання хліба і шанобливе ставлення до нього відчутні і зараз. Жодне сахновщинське весілля ("свайба") не обходилося без короваю  - підкреслив Олег ЯРИНІЧ.  

Поступово почав виникати новий звичай - зустрічати поважних гостей хлібом, а згодом і короваєм. Цей звичай існує досі. Тому на Сахновщині коровай затребуваний не лише у весільному процесі, а й у світському житті. Під час повномасшабної війни коровай теж набув нового забарвлення: носійки печуть короваї і випічку на передову, благодійні ярмарки, а також для військовослужбовців на весілля. 

Слайд із презентації Олега Яриніча. Колаж Олега Яриніча

Як зазначив спікер, поки що дана презентація є найбільш повним і достовірним зібранням матеріалів про елемент НКС України "Знання і практики приготування сахновщинського короваю". Повністю її можна переглянути за посиланням нижче. 

З 2022 року до елемента НКС значно збільшився інтерес як серед жителів Сахновщинської громади, Харківської області, так і України. Звісно, що всі шукають інформацію в інтернеті. А коли її бракує, або вона представлена не повною, фрагментарною, то немає можливості у повній мірі усвідомити важливість цих знань і культурних практик саме для сахновщан. Тому з ініціативи Олега ЯРИНІЧА у вільному доступі невдовзі будуть опубліковані актуальні матеріали про елемент НКС - світлини, презентації, відео, постери, які стануть корисними під час уроків народознавства, культурно-просвітницьких заходів, особистого саморозвитку тощо. 

Короваї Любові ТЕРЕЩЕНКО та її невісток, представлені на форумі.
Фото Ілони Тараніченко 

"Це наше надбання, сахновщинське, але воно вже й всеукраїнське. Ми стараємося, щоб наш досвід, наші знання про коровай передавалися молодшим жінкам. Ось мої невістки біля мене пробують, вчаться. Я їм допомагаю, підказую. Вже на захід привезли свої короваї. Правнучка дивень вже сама пробує робити з тіста. Я від того просто радію, що це живе, передається, прославляє нашу землю" - поділилася в особистій розмові носійка елемента НКС Любов ТЕРЕЩЕНКО.

Любов ТЕРЕЩЕНКО на Дні села Огіївка, 2023 р. Фото з родинного фотоархіву

Емоційно підсилило блок про нематеріальну культурну спадщину виконання народним фольклорним гуртом "Чорнобривці" Дар-Надеждинського сільського клубу-філії (керівник - Надія МІЗЮРКО) старовинних коровайних пісень та декламування Антоніною ОСИПОЮ поезії Марини Зозулі (Чайки Білоозерянської), лавреатки Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського (2023), про сахновщинських коровайниць. Виконання пісні "Де ж ти, Іванку, зілля брав?" можете прослухати за посиланням нижче, а прочитати вірш про сахновщинських коровайниць є змога тут. 

Мабуть, найочікуванішою миттю для авдиторії була дегустація короваїв, спечених Лесею ШИКІТКОЮ, Любов'ю ТЕРЕЩЕНКО та її невістками. Кожен присутній зміг оцінити на смак глибину сахновщинського хліба, про який вже згадуваний Михайло Чабанівський писав у повісті "Журавлинка" (1972) таке: "Ніби сонце - отакий він білий та гарний. Лихо моє, який же солодкий, який смачний справжній білий хліб. Він тане у роті, він лоскочить піднебіння, він пахтить...". У пані Лесі коровай більш пухкий, з багатою прісною оздобою, у пані Любові - ароматний, з відтінками ванілі. Кожна господиня має свої секрети роботи з тістом, тому рецепт схожий, але коровай різний. 

Леся ШИКІТКА під час форуму. Фото Олега Яриніча

Третій блок форуму "Народнопісенна творчість Сахновщинської громади" розпочала директорка Комунального закладу "Сахновщинська публічна бібліотека" Любов ВОЛОШИНА. Наголосимо, що пані Любов є незмінною учасницею народного аматорського колективу "Сахновщаночка", була багаторічною очільницею колишнього відділу культури, молоді та спорту Сахновщинської РДА, стояла біля витоків зародження колективів у громаді, що мають звання "народний". 

Любов ВОЛОШИНА розповідає про становлення аматорських колективів на Сахновщині. Фото Ілони Тараніченко 

Запитайте у своєї мами, бабусі чи прабабусі яким чином вони проживали горе, розпач, сум, радість, любов, кохання? З піснею! Аж ніяк інакше! Це притаманно для всіх українок і українців, бо тяга до пісні, до її глибини передається від покоління до покоління як скарб - емоційно підкреслила ключову тезу свого виступу Любов ВОЛОШИНА. 

Спікерка ввела авдиторію в історичний екскурс про роль пісні, в тому числі народної, у культурному житті громади, вплив пісенних традицій краю на її жителів у минулому та сучасному житті. Наголосила, що на Сахновщині давні та цікаві пісенні традиції,  а сахновщинські виконавці і виконавиці багаті на пісенні здобутки та премії. З рекордного у пісенній творчості можна назвати Сахновщинський тисячний хор під керівництвом Чернявського, який у 1951 році виступав на святі пісні і танцю у місцевому парку. 

Тисячний хор під керівництвом Чернявського, 1951 р., Сахновщина. Фото з фондів КЗ "Сахновщинський краєзнавчий музей"

Ольга ДОВБНЯ, солістка і вишивальниця, на сцені Сахновщинського районного будинку культури. Фото з родинного фотоархіву 

Працівники КЗ "Сахновщинська публічна бібліотека" представили перформанс, в основі якого лежало уявлення про пісню як спосіб життя. І це не є перебільшенням. Підтвердженням тому є аудіозаписи народних пісень, записані на Сахновщині, на сайті Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини. Представлені на сайті записи, зроблені декілька десятків років тому, із сіл Багата Чернещина, Костянтинівка, Максимівка, Нова Чернещина, Огіївка і Тернуватка колишнього Сахновщинського району не втратили своєї актуальності й до сьогодні. Нині пісенні традиції краю бережуть три народних колективи (жіночий колектив "Сахновщаночка" (керівник - Ірина СИНИЦИНА), чоловічий колектив "Явір" (керівник - Анатолій КРЕЙДУН), фольклорний гурт "Чорнобривці" (керівник - Надія МІЗЮРКО) та безліч інших аматорських колективів, що діють при сільських клубах-філіях. 

Перформанс від працівниць бібліотеки. Фото Юлії Гордієнко 

Пісенний блок форуму заповнили народною піснею вже згадуваний фольклорний гурт "Чорнобривці" та Лариса СИТНИК, звучали також пісні на народні мотиви у виконанні Анни ІВАШКЕВИЧ та Ірини ТРОЇЦЬКОЇ. 

Народний фольклорний гурт "Чорнобривці". Фото Ілони Тараніченко 

Солістка Лариса СИТНИК. Фото Юлії Гордієнко 

Наш форум знаменував те, що потрібно ще більше досліджувати, ще глибше усвідомлювати важливість народної культури, охороняти і леліяти те, що збереглося і прийшло до нас крізь віки. Завершимо оптимістично, а саме словами поетеси Марини Зозулі: 

Осінь край парчею укриває - 

Українське слово рветься ввись. 

Вірю: сахновщинським короваєм 

Перемогу стрінемо колись!